З досвіду роботи

Формування здоров’язберігаючої компетентності учнів на уроках фізичного виховання

(з досвіду роботи над науково-методичною проблемою)

Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання. Аналізуючи  роботу щодо проходження медичних оглядів то хочеться відмітити, що кількість учнів які зараховані до 3 групи «спеціальної» виросло в 3 рази. Також дані показують, що з кожним роком зростає показник надлишку ваги. Це свідчить про недостатню культуру харчування підлітків, батьків та не правильний вибір батьками їжі для школярів. Якщо в школі за раціональним харчуванням учнів по мірі можливості намагається слідкувати адміністрація, кухар то вдома діти, зазвичай, не дотримуються правил раціонального харчування. Все це не може не хвилювати нас вчителів, тому що діти, приходячи до 1 класу, вже мають відхилення у здоров’ї.

Науково-теоретична база актуальності проблеми підкріплена нормативно-правовими документами: законом України "Про освіту", "Про фізичну культуру і спорт", Державною національною програмою "Освіта" ("Україна ХХI століття"), Цільовою комплексною програмою "Фізичне виховання – здоров’я нації та Національною програмою "Діти України", Державним стандартом загальної середньої освіти, технологія інтерактивного навчання (Дж. Шерман, Г. Фріц, С. Ренегар, Дж. Фредерік, О. Пометун, Л. Пироженко).

Провідна наукова ідея: впровадження здоров’язберігаючих та інтерактивних інноваційних технологій на уроках та позакласних заходах з фізичної культури з метою формування здорового способу життя.

Інноваційна значущість - активність оздоровчої діяльності, здатності до спілкування з валеологічної тематики, умінні розробляти індивідуальну оздоровчу систему й вести здоровий спосіб життя.Тому головним завданням у діяльності педагогічного колективу на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків. Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки. Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільним психологом, планує й організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу. Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття "здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я учнів.

Здоров'язберігаючі - ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини. До конкретних методів належать:

-          диспансеризація учнів;

-          профілактичні щеплення;

-          забезпечення рухової активності;

-          вітамінізація, організація здорового харчування (включаючи дієтичне);

-          заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-вірусними інфекціями, зокрема грипом.

Виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формування уявлень про здоров'я як цінність, посилення мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я, здоров’я родини. Систематичний вплив на організм та психіку учнів може бути успішним лише за умови доцільного використання методів здоров’язберігаючого впливу.

Використання методів та прийомів залежить від професійних здібностей учителя, його особистої зацікавленості. Тільки об'єднавши всі окремі підходи в єдине ціле, можна створити оздоровчий освітній простір, де будуть реалізовані ідеї здоров’язберігаючої педагогіки.

Мета всіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті. У школі найбільш доцільними є технології, які:

-          мають за основу комплексний характер збереження здоров’я;

-          беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров’я;

-          враховують вікові та індивідуальні особливості учнів;

-          контролюють виконання настанов, зміст яких має здоров’язберігаючий та профілактичний характер;

-          постійно покращують санітарно-гігієнічні умови навчального закладу, матеріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;

-          формують позитивне ставлення учнів до навчального закладу, взаємоповагу та взаєморозуміння між учителями й учнями та учнів між собою;

-          здійснюють періодичну оцінку ефективності технології;

-          залучають батьків до збереження та зміцнення здоров'я дітей;

-          практикують особистісно зорієнтований стиль навчання та стосунків з учнями;

-          створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні та безпечні умови життєдіяльності учнів і вчителів.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує великої увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим. 

 Важливою умовою проведення уроків є застосування на заняттях здоров'язберігаючих технологій, що вимагає:

-          урахування періодів працездатності учнів на уроках;

-          урахування вікових і фізіологічних особливостей дітей на уроках;

-          наявність емоційних розрядок на уроках;

-          чергування пози з урахуванням видів діяльності;

-          використання оздоровчо-фізкультурних пауз на уроках.

У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючіосвітні технології, до яких належать всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.

Я вважаю, що одним із головних завдань сучасної школи є створення оптимальних умов для розуміння дітьми переваг здорового способу життя:

-          заохочування до здобуття знань, умінь і навичок збереження здоров’я;

-          стимулювання до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції;

-          швидке й ефективне поширення знань про здоров’я. Адже воно є основою

-          життєвого успіху для кожної людини. Впевнена, що вчитель може не тільки

-          навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо

-          здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на родину дитини.

Я вважаю, що формування культури здоров’я молодших школярів шляхом впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій в роботі з дітьми та батьками є одним із напрямків, що сформує здоровий спосіб життя як ціннісну орієнтацію дитини в майбутньому. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім’єю.

Просвітницьку роботу і з батьками, із дітьми проводжу паралельно. Моє завдання – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить здоров’я дитини. Діти молодшого шкільного віку ще наслідують дорослих.

Здоров’язберігаюча технологія - це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров’я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров’я умов.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

-          - сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

-         -  оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

-          повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Зупинимось на технологіях здоров’язбереження, які використовуються у нашій школі. Це психологічні технології, наприклад:

-         -  психогімнастика- допоміжний метод, який спирається на невербальну експресію, перш за все на міміку та жести - взагалі на рух. Це дає можливість глибше заглянути у переживання інших і наблизитися до розуміння цих переживань;

-          прогулянки на природі;

-         -  емоційний комфорт: куточки настрою, дні радості;

-        -   сімейне консультування.

Наступна технологія- це рухова активність, завданням якої є:

-          - корекція порушень постави;

-          - зміцнення серцево-судинної і дихальної систем за допомогою виконання

-         -  дозованих навантажувальних вправ;

-        -   зміцнення м’язів, розвиток гнучкості тіла;

-     -      навчання спортивним оздоровчим технологіям.

Прикладом технології рухової активності, яка використовується у нашій школі є: щоденна гімнастика до занять, комплекси дихальної гімнастики, фізкультхвилинки, заняття на тренажерах, пальчикова гімнастика тощо.

Також я вважаю, що потрібно формувати культуру здорового способу життя учнів як у навчальний, так і позаурочний час. Серед форм та методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, розвиток здібностей дитини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості. Разом з учнями ми розробляємо сценарії і проводимо спортивні свята, конкурси такі, як:

-          "Веселі старти" для учнів початкової школи;

-          "Козацькі забави" для учнів 5-6 класів;

-          огляд-конкурс "На зарядку становись!" для учнів 3-11 класів;

-          спортивні змагання, присвячені Дню захисника Вітчизни для юнаків 9-11 класів;

-          спортивне свято, присвячене Дню 8 Березня "Ми з мамою робимо все разом" та інші.

Під час проведення таких заходів у учнів формується ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, загальна фізична працездатність, навички співробітництва, ефективного спілкування, відчуття прекрасного у житті, природі, мистецтві; відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок, здатність до саморегуляції, самовиховання.

Виявляється, що гумор є і педагогічним засобом також, в основі якого лежить усвідомлення учасниками комунікацій різного виду невідповідностей (між очікуваним і тим, що трапилося, між видимим і реальним і т. д.), пов’язаних з комічним ефектом, знімає психологічну напругу і сприяє створенню доброзичливих взаємин.

Для вчителя розвивати в собі і в своїх вихованцях почуття гумору - це означає сприяти зростанню творчого потенціалу своєї особистості і особистості підлітків. Хороший жарт у вдалий момент здатний згуртувати учнів, розкрити сенс подій і будь-яких явищ. Посмішка - велика сила, сміх - здоров’я. "Мати гарне здоров’я - це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням "Я почуваю себе чудово! Я живу чудово!" - писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч.

Інтерактивна форма діяльності учнів на уроці фізичної культури – це специфічна соціально-педагогіна структура (система організації) процесу формування фізичної культури особистості (дитини, учня, дорослої людини), яка здійснюється шляхом взаємодії з метою збагачення індивідуального і суспільного досвіду в контексті фізичного і духовного вдосконалення.

У процесі аналізу педагогічного досвіду вчителів фізичної культури, співбесід більш інформативними вважаю вислови педагогів у контексті використання інтерактивних форм діяльності учнів на уроках. "Намагаюся зробити так, щоб учні не втрачали здатність дивуватися й радіти кожному своєму кроку…Збуджую в своїх вихованців енергію, людяність духу, прагнення правди, добра, справедливості.

На уроках чиню заслін легковажному ставленню до справи, бездумності й недисциплінованості." Учень виявляє свою ініціативу й творчість у справі, творцем якої себе відчуває. У цьому зв’язку ефективними прийомами вважаю використання рольових ігор, змагань з різними завданнями. Стимулюють фантазію, творчу уяву та інтелектуальну активність практичні роботи щодо перевірки стану свого здоров’я, рівня фізичної підготовленості тощо.

Уяву, образне мислення, асоціативність та оригінальність думки учні розвивають, виконуючи вправи під музичний супровід. Я часто проводжу уроки з використанням інтерактивних форм. Йдеться про організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові. Кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, а зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма організації навчання учнів у малих групах, об’єднаних спільною навчальною метою. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми однолітками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями більш високих результатів засвоєння знань і формування вмінь.

Така модель легко і ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. Також на уроках використовую метод колового тренування та творчі завдання у групах. Наприкінці уроку я використовую фронтальну форму інтерактивного навчання, що передбачає одночасну спільну роботу учнів усього класу. Наприклад, обговорення проблеми у загальному колі ("Мікрофон"), коли надається змога кожному по черзі висловити свою думку чи позицію відносно виконаної роботи.

Спостереження за учнями у процесі інтерактивної форми діяльності на уроках фізичної культури дозволило визначити такі позитивні ознаки:

-          у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ;

-          кожен учасник групи може обирати власний темп виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати процес вправляння;

-          під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров’я; означене особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження;

-          подібна форма діяльності учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному-сприяти його підтримці або підвищенню.

Висновки:

Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителів у контексті особистісно зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущої.

Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної інноватики з формування культури здоров’я особистості.

Формування у школярів здорового способу життя і стійких здорових звичок, а також свідомого ставлення до власного здоров'я і рівня фізичної підготовленості, є найголовнішим соціальним завданням всього шкільного співтовариства, яка в нашій школі здійснюється на підставі здоров’язберігаючих та інтерактивних технологій та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу.

 Батькам учнів нагадую, що здоров’я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Ми дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.

Цьому сприяє правильна організація навчальної діяльності:

-                     Чітке дозування навчального навантаження;

-                     Побудова уроку з урахуванням працездатності учнів;

-                     Дотримання гігієнічних вимог (свіже повітря, оптимальний тепловий режим, чистота, хороша освітленість (школа замінила лампочки на хороші, які дають якісне освітлення), а також

Слід добирати здоров’язберігаючі засоби навчання так, щоб діти змогли залучитися в роботу відповідно до індивідуальних можливостей, при цьому «візували» змоги побачити, «пінестети» - відчути, «аудіали» - почути.

Колеги, пам’ятаймо, що саме від нас залежить наша доля, наше щастя і здоров’я наших дітей.

Будуть здорові діти – буде здорова й уся наша країна!